Види конструкційних матеріалів. Фанера, ДВП
У господарстві, промисловості й у побуті широко застосовується клеєна і стругана фанера.
Саме слово "фанера" прийшло до нас з німецької мови (нім. Furnier – шпон, фанера; від франц. Fournir – постачати, накладати). Клеєна фанера складається з трьох або більше листів шпону, склеєних між собою так, щоб напрямок волокон у них був взаємно перпендикулярним.
Лущеним шпоном називають тонкий шар деревини товщиною від 0,3 до 2 мм. Шпон виготовляють на спеціальних лущильних верстатах із деревини берези, вільхи, клена, бука, сосни, ялини, модрини. Розпарену коротку колоду встановлюють у верстат і приводять у рух. До колоди підводять довгий ніж із притискачем. При цьому колода розгортається як рулон паперу. Потім рулон шпону розрубують на окремі листи на спеціальному верстаті.
Листи шпону після просушки промазують тонким шаром клею і склеюють у гарячих гідравлічних пресах. Склеєні пакети фанери розрізають за стандартними розмірами.
Струганий шпон – це тоненькі листи, отримані шляхом стругання брусів із деревини, що має красиву текстуру (дуб, бук, горіх, клен, ясен, червоне дерево). Операція здійснюється на шпонострогальних верстатах. Використовується струганий шпон для облицювання виробів із деревини і деревних напівфабрикатів під час виготовлення меблів.
Фанеру виготовляють шляхом склеювання трьох і більше шарів лущеного шпону. Сусідні аркуші розташовуються так, щоб напрямок волокон у них був взаємно перпендикулярним. Завдяки перехресному напряму волокон фанера відрізняється від інших листових матеріалів порівняною однорідністю фізико-механічних властивостей, а також менше коробиться і розтріскується у різних умовах експлуатації. Звичайна тришарова фанера є хорошим і доступним матеріалом для виготовлення художніх виробів. Найкращою вважається березова та ясенева фанера вищих сортів.
Перевага фанери перед іншими матеріалами з дерева в тому, що вона не кришиться під час випилювання, легко обробляється, покривається лаком і полірується. Для випилювання необхідно вибирати якісну фанеру: чисту і однорідну за кольором, без сучків, тріщин і сколів, добре висушену і не покороблену, яка не має на собі частин, уражених гниллю чи грибком.
Деревоволокнисті плити (ДВП) – це матеріал, котрий отримують шляхом гарячого пресування маси, що складається з целюлозних волокон, води, синтетичних полімерів і спеціальних добавок. Волокна отримують шляхом пропарювання та помелу деревної сировини. Під дією великого тиску і високої температури деревні волокна спресовуються в однорідний матеріал. Сировиною слугують відходи деревообробної промисловості. Для покращення механічних властивостей у масу додають речовини, що зміцнюють її: синтетичні смоли, парафін, церезин, антисептики та інші. За видом поверхні ДВП буває необроблена або з декором. Декор у свою чергу може наноситись як плівка – ламіноване ДВП, або це може бути фарба – фарбоване ДВП. Товщина найбільш популярного ДВП – 3,5 мм. Узагалі, виробляється ДВП товщиною від 3 до 5 мм. ДВП застосовують разом із фанерою для виготовлення столярних виробів і меблів. У меблевій промисловості з них найчастіше виготовляють не несучі конструкції, а декоративні та огороджувальні елементи: задні стінки шаф та тумб, дно шухляд тощо.