(Діти виконують пісню «На нашій Україні», слова та музика Н. Май).
1-й учень.
Раді ми вас привітати,
Бо у нас сьогодні свято –
Будемо нашу рідну мову шанувати!
2-й учень.
Гостей дорогих ми вітаємо щиро.
Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром!
3-й учень.
Ми живемо в Україні,
Де в степу із краю в край
На добро усій країні
Визріває урожай.
4-й учень.
Українка я маленька,
Українці батько й ненька.
На Вкраїні родилася,
В свою маму удалася.
Все, що рідне, я кохаю,
Всі, хто рідний, помагаю,
Своє ціню, свого вчуся
І до рідного горнуся.
5-й учень.
Різні в світі є країни,
Різні мови є на світі,
Різні гори, полонини,
Різні трави, різні квіти.
Є в усіх одна країна,
Найрідніша нам усім,
То – прекрасна Україна,
Нашого народу дім.
6-й учень.
Красивий, щедрий, рідний край
І мова наша солов’їна.
Люби, шануй, оберігай
Усе, що зветься Україна!
7-й учень.
А Вкраїни мова –
Мов те сонце дзвін котюче,
Мов те золото блискуче,
Вся і давність, і обнова –
Українська мова.
(Учні танцюють український танець).
8-й учень.
Мова наша рідна –
Пісня стоголоса,
Нею мріють весни
Нею плаче осінь.
9-й учень.
Раз мені казала мати:
«Можеш мов багато знати,
Кожну мову шанувати,
Та одну із мов усіх
Щоб у серці ти зберіг».
В серці ніжну і погідну
Збережу я мову рідну.
10-й учень.
Рідну мову я вивчаю,
Її люблю, не забуваю.
Рідну мову буду знати
Берегти і шанувати.
Учитель. Ми живемо в місцевості, де розмовляють українською та російською мовами. На жаль, не всі прагнуть добре вивчати рідну мову і частіше поєднують ці дві мови у одну. Це часто призводить до кумедних ситуацій. До вашої уваги сценка з життя.
(Інсценізування батьками усмішки Павла Глазового «Кухлик»).
Учитель. Мова наша дуже багата. Але варто пам’ятати, що слово – це велика сила, яка може приголубити людину, розрадити, а може й образити, розчарувати. Пам’ятайте про лагідні, чарівні слова.
11-й учень.
У нашій рідній мові
Чарівні є слова.
Слова ці всім відомі,
Бо сила в них жива.
«Добридень», «До побачення»
І усмішка сія!
Велике мають значення
Ось ці прості слова!
12-й учень.
Як скаже син чи донечка
«Спасибі» вам, «Будь ласка»,
Ясніше сяє сонечко,
В словах – любов і ласка!
Від цих чарівних, добрих слів
Тепліше людям жити.
Якщо ти їх не говорив,
То треба говорити!
Гра «Заміни одним словом»
Попросити пробачення – (вибачте).
Привітатися – (здрастуйте, добрий день).
Подякувати – (спасибі, дякую).
Побажати щастя – (щасти).
Привітати зі святом – (вітаю, поздоровляю).
13-й учень.
Мов вишитий рушничок
Мовонька барвиста
Неповторна, гомінка,
Ніжная і чиста.
Дивовижна, чарівна
Мова-зоряниця,
Немов чистая вода
З давньої криниці.
Мов веселий водограй,
З гір стрімких злітає.
Мов духмяний коровай,
Що на сонці сяє.
14-й учень.
Мова кожного народу.
Неповторна і своя;
В ній гримлять громи в негоду,
В тиші – трелі солов’я.
Солов’їну барвінкову,
Колосисту – на віки –
Українську рідну мову
В дар дали мені батьки.
Берегти її, плекати
Буду всюди й повсякчас, –
Бо ж єдина – так, як мати, –
Мова в кожного із нас!
(Батьки учнів виконують пісню С. Ротару «Одна калина»).
Учитель. Пісня – це національний дар, яким ми можемо пишатися. Послухайте легенду про нашу українську пісню.
Інсценівка «Українська пісня»
(Беруть участь батьки і діти).
Автор. Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французам дав елегантність і красу, німцям – дисципліну, італійці отримали хист до музики… Обдарувавши усіх, підвівся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була одягнена у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок із червоної калини.
Господь. Хто ти? Чого плачеш?
Дівчина. Я – Україна. А плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються із вдів і сиріт, у своїй хаті немає правди і волі.
Господь. Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як ще зарадити твоєму горю?
Автор. Дівчина хотіла піти, та Господь Бог, піднявши праву руку, зупинив її.
Господь. Є в мене дар, який уславить тебе на цілий світ. Це пісня.
Автор. Узяла дівчина-Україна дарунок і міцно притисла його до серця. Вклонилася низенько і з ясним обличчям та вірою понесла пісню в народ. З тих пар і дивує українська пісня.
Учитель. Завдяки пісні ми можемо передати свої почуття, переживання, радість і смуток, любов і гнів.
(Батьки виконують, а учні танцюють під пісню «Тільки в нас на Україні» - слова та музика Н. Май).
15-й учень.
Велична, щедра і прекрасна мова,
Прозора й чиста, як гірська вода, -
Це України мова барвінкова,
Така багата й вічно молода.
16-й учень.
Мову треба вчити, мову треба знати,
Ясно й зрозуміло треба розмовляти.
Не кривить душею, мови не цуратись,
А разом із нею долею пишатись.
17-й учень.
Ми ж бо – українці, мова в нас співуча,
Як роса на сонці, мов сльоза пекуча.
Ми ж бо всього роду сьогодення світле –
Збережімо мову, чисту і привітну.
Мову треба вчити, мову треба знати,
Бо вона священна, як мир, хліб і мати.
18-й учень.
Буду я навчатись мови золотої
У трави-веснянки, у гори крутої,
В потічка веселого, що постане річкою,
В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.
19-й учень.
Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово!
У барвінки зодягайся, моє щире слово.
Колосися житом в полі, піснею в оселі,
Щоб зростали наші діти мудрі і веселі.
Щоб на все життя з тобою ми запам’ятали,
Як з дитячої колиски мову покохали.
20-й учень.
Вже скінчилось свято, прощатись пора,
Ми бажаємо Вітчизні щастя, миру і добра!
21-й учень.
Добро хай панує у вашому домі,
І мир нехай буде завжди,
Здоров’я міцного і щедрої долі
Бажаємо на довгі роки!
(Всі учасники свята виконують пісню Н. Бучинської «Мова єднання»).
Автор: Т. А. Бокова, В. П. Мізюк.
Джерело: періодичне видання, журнал «Розкажіть онуку»